Деякі декларації нашої театрально-терапевтичної школи різних років

«Братерство Українських Деміургів «Ь»

Міжпланетарне Об’єднання

Як допомогти собі та іншим створити навколо такий світ, у якому було б приємно та затишно жити? Як навчитися любити та прощати? Як зберегти душевне світло, щирість, свіжість почуттів, незважаючи на жорстокість життя, на те, що люди відштовхують тебе, або лишають напризволяще саме тоді, коли ти більш за все чекаєш на їх допомогу та підтримку? Ці питання стоять перед кожною людиною. Щоб відповісти на них гідно, людині потрібна підойма у власній душі, потрібно спиратися на досвід духовної сили свій, або близької людини, яка здатна на жертовні вчинки. На жаль, багато людей позбавлені того досвіду, або людини, яка може бути джерелом сили та надії для них. Щоб допомогти самотнім воїнам духу ми і створюємо наше Братерство. Шлях об’єднання це Творчість у будь яких формах, але спрямована до Світла. Саме у творчості людина отримує силу жити. Саме у творчості людина співпрацює з Богом у лікуванні цього світу, у боротьбі зі злом, смертю, стражданнями, темними почуттями, думками, вчинками. Саме у творчості реалізує свій потенціал любові та стає вільною. Не дарма мудрі люди кажуть, що навіть Справжня Любов між чоловіком та жінкою це творчість, де кохані виховують один одного заради щастя і розвитку. Ось же, БУДЬМО щасливими та вільними! Тоді жорсткий світ стане м’яким та лагідним, життя подарує багато добрих чудес, а Творчість відкриє для нас дорогу у майбутнє, яке гідне Людини.

«Театр миттєвої вічності»

Що означає для актора творчість особистого міфу? Психологічний театр є основою наших дослідів у створенні мовою театру міфології миті. Життя дивовижне. Радісні і жахливі дива наповнюють час. Навчитися повноцінно проживати дні, постійно усвідомлюючи дивовижність життя – ключ до “мистецтва жити”, до створення містерії твоєї особистої долі.

Намагаючись не руйнувати життєвий ритм історії автора, ми прислуховуємось до звучання тиші між репліками, коли рух часу спотворюється. Прагнення людських воль, які доведені до найяскравішої гостроти, і розчинення пристрастей у тихому “бутті поруч” - два виміри наших досліджень у театрі.

Мій міф не більше міфу мого героя, не поглинає його в собі і не розчиняється в ньому. Ми помічники один одному в будівництві спільного дому – вистави. Не тільки в моєму житті відбулася зустріч з героєм, але й у його житті – зустріч зі мною, як у дитини з батьком. Це означає, що міфологія кожної миті спектаклю містить не тільки історію в ньому мене-актора, не тільки історію героя, але й третій сюжет - історію нашої з ним зустрічі, нашого спілкування, сварок і дружб. Подібно до цього і моє життя-міф поза спектаклем наповнене історією мене і моїх масок, а також мого діалогу з ними – історією мого руху до цілісності. Це і є третій вимір – “глибина” чи “висота” нашого ПОРОЖНЬОГО ПРОСТОРУ.

Проблемою, яку ми вирішуємо щоразу з самого початку, є пошук естетичного еквівалента таким завданням. Цінними в цьому пошуку є автори, що уважні до невербальної поезії своїх текстів і пропонують таку театральність, коли драму створює “тиша”, тобто духовне напруження сцени, яке позбавлене ментальних орієнтирів і випромінює гумор Бога.

Сергій Ененберг

Грудень того року,

який завжди лишається з нами.

Ф і М М і Г

1

Я – це інший ти.

(З кодексу честі древніх майя.)

Субкультура фіММігів. Дата народження – бабине літо першого року її життя. Батько – Київ Бездомний. Мати – Туга Зелена. Місце проживання – куди пускають. Незаміжня. Має позашлюбних дітей (після двох сотень рахунок обірвався).

ЗВІДКІЛЯ. Ми живемо на межі трьох сфер: «фентезі», «ТеСт-культури» – культури театрів-студій, і численного братерства богофанів – мандрівників у світах духовних. Усвідомлюємо себе причетними до роду теперішніх українських «автономів». Наш четвертий світ, подібно четвертому виміру, позбавлений речей повсякденних, очей і пазурів заздрості. До нього не можна доторкнутись, але він є серцем простору – його законом і його волею.

ПРО ЩО? Зміст життя – навчання театральним професіям, робота з публікою на виставах і святах, спільний відпочинок. Суть – щоденний пошук змісту, повноти життя, вихід на дорогу, де кожен крок-мить – це плід, який треба з'їсти.

НА ЩО СХОЖЕ? ФіММіг те саме, що кайф єднання, кайф віртуальної реальності «рейверів». Але дорога, якою вони йдуть - поза Часом. А ми говоримо: «Час є». Це Час нашого буденного життя. Кайф існує у кожному з буднів. Він мандрує нескінченними всесвітами кожної миті буття.

ДОПІНГИ – не обов'язкові. Хочеш зловити кайф – лови. От він, у цьому місці, в цю мить, де ти зараз. А якщо не можеш піймати, знайди справу, за допомогою якої маєш виховати в собі потрібну спритність – от і все.

2

Як для всіх «автономів», для нас важлива ідея створення автономної спільноти людей, яка постійно зростає і протистоїть культурі споживацького світу. Ми займаємось пошуками відносин, у яких недоречна влада і насильство. Ми виховуємо один одного мовою «БУ». Мова «БУ» — це вміння відчувати людину поруч з тобою без слів та інших знаків для комунікації - безпосередньо.

Ми не поділяємо світ реальний і світ фантазії, але пишемо свою міфологію єдності - єдності повсякденного життя і образів нашої уяви. Наш міф збирає у собі всі прояви життя – те, що відбувається вдома, у родині, на роботі, у спілкуванні з друзями, у фантазії і в душі кожного з нас.

3

Час – це те, з чого я складаюся.

Час – це річка, що несе мене, але річка це я;

це тигр, що роздирає мене в жмути, але тигр – це я;

це вогонь, що спалює мене, але вогонь – це я.

(Борхес)

Міф – це спосіб твоєї розмови з життям. Він виражається в тому, як міфічно (міф-точно, міф - сильно) ти мислиш. «Точне» мислення означає, що ти чуєш великий хор думок про життя, а не тільки своє соло – світ цілком у кожну мить часу. «Силу» (енергію) отримує думка-міф тоді, коли в ній будь-яка побутова дрібничка виглядає дивом, гідним уваги, й, у чомусь, схожим на тебе самого – на твою безмежність й незбагненність.

Наш міф допомагає нам не забувати, що єдина наша мета – жити, і що живемо ми щодня, і щогодини у плині дня ми досягаємо нашої справжньої мети, якщо ЖИВЕМО!