"ПАВЛОВ-ФЕСТ" - родина віри і розуму

Привіт! Тут публікуємо скорочений варіант відео-фільму про ПАВЛОВ-ФЕСТ 2012 року режисера Анастасії Ковальчук, який на Фестивалі кіно імені батька і сина Тарковських отримав перше місце у номінації "Кращий фільм на соціальну тему". Ось посилання.

https://www.facebook.com/100001676382781/videos/3554416067957571/

Деякі репортажі, що знайшов.

https://video.wixstatic.com/video/1a959a_6efdd99fe78f4d1d83fcefbec5353fae/360p/mp4/file.mp4

https://video.wixstatic.com/video/1a959a_19436fbd23234df9b7ae88fd207b5c99/360p/mp4/file.mp4

Спостерігаючи за своїми акторами в театрі пацієнтів, я часто розмірковую: у чому сенс психіатричних діагнозів? Диференціювати хвороби? Якщо навіть говорити про допомогу художникам з якимись психічними феноменами, від яких вони страждають, то чи не дурість визначати такі феномени як хворобу? Адже, якщо немає феномена внутрішньої природи художника - немає і особливого погляду на світ - немає і дива. Тоді…….як же це виходить: геніїв треба виправдовувати, а людей далеких від мистецтва – лишати наодинці з діагнозом? Чому? Ні, так не по-людськи. В цьому сенсі аристократичність цинічна – вона від диявола. Але….. тоді це означає, що ми взагалі не маємо права називати невроз, психоз, шизофренію - будь яке психіатричне страждання - хворобою. Про що йдеться?.... Але ж це хвороби! У кожному з феноменів всього спектра душевних "хвороб", включаючи також й ті, що руйнують тканини мозку, закладене завдання - загадка, яка потребує вирішення. То я лишаюсь впевненим, що навіть, коли нейрохірургія, нанотехнології лікування психічних розладів будуть ефективні у боротьбі за «здоров’я», ми не уникнемо головної проблеми, яка має цивілізаційний масштаб. Допомагаючи полегшувати психіатричне страждання, ми не повинні відчувати задоволення: лікуємо, допомагаємо, рятуємо - молодці! Ми у всесвіті непізнаного, незбагненного розумом, який ми намагаємось лікувати. Ми же всі єдині у своїй гордині, у своїх нещастях, упередженнях і мріях. Можливості та безсилля людського розуму об’єднують нас, друзі! Всіх. Тут найважливіше, щоб територія страждання ставала територією співчуття, а не ергономічного "виробництва здоров'я". Хвороби соматичні ми невиправдано механістично звикли усувати начебто ефективними таблетками й мікстурами, позбавляючись природньої розгубленості розуму перед стражданням, духовного сенсу страждання, що притаманний самосвідомості нашого тіла (розділеного з розумом культурою), забуваючи про природні страхи і таємниці - без всякого трепету. І брехня цієї звички перейшла у сферу психіатрії – молодої медичної галузі, де скоїла також багато зла. Темрява не тільки оточує планету, вона вартує зсередини кожної душі, наздоганяє нас з надр всесвіту, захованого в кожному з нас. І протистояти їй може тільки обережне світло - світло задуму Когось про нас...